Знаю, все в Его власти:
Солнце, земля, океаны,
И все искушенья,страсти,
И непокорные страны.
Мир денег, зависть, моммона -
Вот идолы нашего века.
Не может "святая" икона
От них спасти человека.
Лишь тихо стекает снова
Спасителя Дивного кровь,
Взывает любовь Христова:
" К тебе обращаюсь вновь!
Я знал тебя до рожденья,
Я чувствовал, как ты рос,
Предвидя твои паденья,
Я на руках понес.
А ты - все уйти старался,
Искал утешенья в вине,
А Я - к тебе простирался,
Любил с каждым днем сильней.
Я звал тебя зимней ночью,
В осенний ненастный день,
Я очень любил тебя, очень,
Ходил за тобой ,как тень.
О, если бы знал ты, сын мой,
Как нежно тебя люблю,
Ты понял , какою ценою
Платил Я за жизнь твою.
Поднять глаза постарайся,
Поверь : есть Бог на планете,
Не медли! Пора! Решайся!
За выбор свой ты в ответе!"
Комментарий автора: Все, что происходит в мире, этот кризис - все под контролем Всевышнего...Когда осознаешь это, становится спокойней, ведь Бог-есть любовь, значит, Он знает, что для человека сейчас нужнее. Он очень любит всех! И шанс на спасение есть у каждого!
Тамара Федотова,
Усмань Липецкой области, Россия
Родилась в 1959 году в Липецкой области России. К Господу пришла своим необычным путем.
Двое взрослых детей.
В 2007 году Господь даровал утешение в стихах-песнях. Надеюсь, они затронут жаждущие сердца и обратят к Тому, Кто может утешить и исцелить. Всем благословений Божьих в жизни!
Прочитано 3805 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
